Донован Мітчелл: «Ви будете писати про нас всяке лайно. Це додасть нам мотивації»

Лідер «Клівленда» підсумував сезон.

— У нас були ментальні провали. Вони цим скористалися, а такі моменти можуть змінити всю серію. Програв першу гру — і вже наздоганяєш. Друга гра — знову наздоганяєш, в третій витрачаєш купу енергії, а потім четверта… і ось ти вже летиш проти команди, яка грає з найвищою швидкістю в історії ліги.

— Я бачив, як ти вийшов на майданчик після фінальної сирени. Про що ти думав в той момент?

— Просто не міг в це повірити. Не хотів вірити. Все ще не хочу. Це важко. У цій лізі важко вигравати. Віддамо їм належне. Ми не зробили того, що потрібно було.

Я обожнюю грати на цій арені, чувак. Ця енергія, ці трибуни… Ми програли три матчі вдома, розумієш? Підвели місто, чоловіче. Це місце особливе. А ми не впоралися, Кріс. Особливо вдома — ось що боляче, розумієш?

Просто відчуваю, що в нас було багато позитивних моментів. Але я ж казав тобі протягом року: нас судитимуть за це. Буде багато розмов. Так сталося. А ми не скористалися шансом. Тепер треба використати це як мотивацію. Всі нас уже списали. Всі тут… Нічого особистого. То що ж ми будемо робити наступного року?

— У вас був сезон з 64 перемогами, а закінчили ви так само, як і в минулому році. Вважаєш цей рік успішним?

— Ми зробили крок у правильному напрямку, але не виграли чемпіонат і не досягли кінцевої мети. Тому ні, тут немає моральних перемог. Ми просто не зробили те, що повинні були. Більше нічого й сказати.

— Що, на твою думку, повинно відбутися між зараз і таким самим моментом наступного року, щоб зробити наступний крок?

— Думаю, це урок. Як я вже сказав, вигравати — важко. Ти маєш бути готовий померти на майданчику. Не те щоб ми не були… Але всі 48 хвилин, стабільно, ти маєш бути настільки відчайдушним.

Не можна допускати дрібних помилок. Не можна перехопити м’яч, отримати атаку, а потім завести його за спину, коли все вже попереду, втратити його і віддати назад. Розумієш? Не можна… Тайріз влучив чотири триочкових, а я не переключився на нього. Він б’є з логотипу — гра змінюється. Не можна промазати три штрафних. Плювати, як сильно я втомлений…

— Жорсткість — це не тільки фізичний компонент. Тут багато складових: ментальна, емоційна, фізична… Але коли ти дивишся на цю команду, чи думаєш, що вони достатньо жорсткі як колектив?

— Так. Думаю, головне… Я в цьому бізнесі вже вісім років, і вісім років я вилітаю на тому самому етапі. Ці речі не даються легко. Тільки думаєш, що досяг чогось, а там новий рівень. І, як сказав Денні, ми зробили крок. Не два, а один.

А коли тебе так размазують, а ви, хлопці, потім напишете про нас всяке лайно. Це буде пальне. Ви скажете багато лайна. Але так і повинно бути. Я тут давно, я розумію. Ми розуміємо. І тепер просто використовуємо це як мотивацію на наступний рік.

— Думаєш, команда втратила ритм після серії з «Маямі»?

— Перша гра задала тон. У нас був майже такий же тиждень перед грою з «Маямі». Перша гра визначила все, а потім хлопці випали у другій… І ось ти вже маєш наздоганяти. Інший темп, все по-іншому.

Тому ні, не думаю, що це був ритм. Ми просто… Ні, ми не випали з ритму.

— Минулого року ти говорив про «основну четвірку» і важливість збереження цього складу. Ти зараз підтримуєш ідею залишити команду в такому вигляді?

— Я готовий стояти за кожного в тій роздягальні. Готовий померти за цих хлопців. Ми всі — один за одного.

Вигравати нелегко. Багато чого повинно складатися. Треба добре грати, використовувати можливості. Оглядаєшся по лізі і розумієш: треба ловити момент. У цієї групи є вікно можливостей. Я вірю в кожного тут. Ми віримо один в одного.

Просто… В п’яти іграх… в чотирьох… в трьох ми не показали, на що здатні. А в підсумку нас судять саме за це. Так що — в зал, в тренажерку, правильне харчування… І знову в бій.

Ви всі нас вже списали. Але ми повернемося. Ми підвели місто, підвели один одного… Але ми повернемося.